обставина — и, ж. 1) Явище, подія, факт і т. ін., що пов язані з чим небудь, супроводять або викликають що небудь, впливають на щось. 2) тільки мн. Сукупність умов, за яких що небудь відбувається. || Матеріальне становище. Збіг обставин. Обтяжливі обставини … Український тлумачний словник
обставина — іменник жіночого роду … Орфографічний словник української мови
лихо — (обставина, подія, що спричиняє страждання), горе, біда, нещастя … Словник синонімів української мови
привід — (обставина, з якої виникає підстава для чогось), зачіпка, гачок, причіпка, підстава, причина, поштовх, претекст … Словник синонімів української мови
форс-мажор — у, ч. Надзвичайна обставина, яку неможливо передбачити і усунути. || У цивільному праві – обставина, надзвичайна подія (повінь, шторм, землетрус і т. ін.), якій не могла запобігти особа, відповідальна за виконання зобов язання … Український тлумачний словник
для — прийм., з род. в. 1) Указує на особу, предмет і т. ін., заради яких що небудь здійснюється, відбувається, яким що небудь призначається. || Указує на призначення предмета. 2) Указує, з якою метою здійснюється, відбувається що небудь. 3) Указує на… … Український тлумачний словник
доказ — у, ч. 1) Незаперечний довід або факт, який підтверджує істинність чого небудь; підтвердження. || рідко. Донос на кого небудь. 2) Предмет або обставина, які свідчать про чию небудь провину. •• Непрямі/ до/кази докази, з яких (за умови їх… … Український тлумачний словник
епізод — у, ч. 1) Окремий випадок із життя, яка небудь подія. || Короткочасна випадкова побічна обставина або подія. 2) Невелика, сюжетно завершена частина художнього твору, яка має відносно самостійне значення. || Частина кінокартини, що становить… … Український тлумачний словник
задля — прийм., з род. в., розм. Сполучення з прийм. задля виражають: Об єктні відношення: 1) Уживається на означення особи, предмета, на користь яких щось здійснюється, відбувається. 2) Уживається на означення особи, предмета, стос. до яких має силу,… … Український тлумачний словник
змога — и, ж. 1) Спроможність, здатність що небудь робити. || перев. мн., діал. Здібності до чого небудь. •• Не в змо/зі не маючи сил. 2) Сприятлива умова, обставина, можливість для здійснення чого небудь. •• По змо/зі в міру можливості, наскільки… … Український тлумачний словник
контраіндикація — ї, ж. Протипоказання; обставина, що свідчить про неправильність застосованого лікувального методу … Український тлумачний словник
